29–30 вересня 1941 року в Києві сталася одна з найстрашніших трагедій Другої світової війни. У Бабиному Яру нацистські окупанти та їхні пособники розстріляли близько 34 000 євреїв — чоловіків, жінок і дітей.
Але масові вбивства на цьому не припинилися. Протягом 1941–1943 років Бабин Яр залишався місцем знищення людей. Тут загинули десятки тисяч євреїв, ромів, військовополонених, українських цивільних, пацієнтів психіатричної лікарні та інших жертв нацистського терору. Загальна кількість убитих у Бабиному Яру оцінюється приблизно у 100 тисяч людей.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю кожного, чиє життя було безжально обірване лише через походження, віру, погляди чи належність до певної групи.
Пам’ятати Бабин Яр — означає не дозволяти злочинам проти людяності ставати забутими. Пам’ять вчить нас цінувати людське життя, гідність і свободу, не мовчати перед ненавистю та протистояти їй.
Через 85 років ми знову говоримо:
Пам’ятаємо.
Схиляємо голови.
Ніколи знову.
Вічна пам’ять невинним жертвам.
