Старостинський округ: Бригадирівський
Населенні пункти Бригадирівського старостинського округу: Бригадирівка.
спеціаліст – Савченко Олена Петрівна.
діловод – Вербицька Наталія Яківна.
Номер телефону: 6-57-40
Графік роботи:
пн. -чт. з 8-00 до 17.00
п’ятниця з 8.00 до 16.00
Перерва з 12.00 до 13.00
Прийом громадян: щоденно в робочий час
Видача довідок: щоденно в робочий час
Адреса: 64230, с. Бригадирівка, вул. Центральна, 86
Список комунальних підприємств:
Бригадирівський ліцей з дошкільни підрозділом
директор Тютюнник Світлана Іванівна
тел. 0994785344;
Бригадирівський ФАП
завідуюча Парфанюк Наталія Іванівна
тел. 0957977698;
СБК
директор Дончик Світлана Юріївна
тел. 0661389182;
сільська бібліотека
бібліотекар Гладуш Олена Андріївна
тел. 0999807298;
КП ” Бригадирівське ”
директор Нор Валентин Миколайович
тел. 0999576635
Історична довідка
Датою заснування нашого села вважається закінчення будівництва Свято-Успенського храму в 1783 році, а вперше в писаних джерелах село Бригадирівка згадується в Атласі Слобідсько-Української губернії за 1797 року, також згадується наше село в літописах XVIII ст. „Книги Большого чертижа” такими словами „……от Волохов Яра по почтовому тракту в Изюм расположено людное село Бригадировка, имеющие 3 тыс. жителей, школу, торговые лавки, 3 ярмарки и церков Успения Богородицы”, за адміністративним устроєм село належало до Волохів’ярської волості Зміївського повіту.
З історичних пам’яток є близько десятка скіфських курганів ІІ століття нашої ери, через село проходив Ізюмський поштовий тракт Муравського шляху. Село розташоване серед широкої долини річки Волоської Балакліїки на автодорозі Харків – Довжанський. Протяжність села становить понад 6км. Бригадирівкою село називається тому, що один з поміщиків мав військове звання БРИГАДИР.
Перші переселенці були населені силоміць, село на перших парах свого існування було і військовим поселенням. Військові поселення були найтяжчою формою державного кріпосництва. Для поселенців було встановлено суворий режим, який до дрібниць регламентував все їхнє життя. Їм заборонялося відлучатися з села, навіть одружуватись вони мали право з дозволу начальства. У зв’язку з посиленням селянського руху в умовах кріпосного ладу царський уряд змушений був у 1857 році ліквідувати військові поселення. Основним заняттям мешканців села був обробіток землі та утриманням худоби, бо село мало достатню кількості пасовищ та сінокосів, жіноча половина населення взимку займалася тканням полотна з подальшим виготовленням одягу. Село було обставлено вітряними млинами, крім користі яку вони приносили жителям в помолі зерна вони разом з розкішними вербами, фруктовими садами, ошатними хатинами прикрашали ландшафт нашого села, створюючи неповторну калорійність пейзажів.
До приходу радянської влади освітою займалася держава. В архівних документах ось що відомо про школу „ в Земском смешаном однокласном училище, строком обучения три года, было 186 учящихся из них 130 мальчиков и 56 девочек должно быть 3 учителы но есть одна учитильница. В училище две классные комнаты и две квартиры учителей. ( ХОДА СП № 304 СП І дело 3065 лист 20),спеціально збудованого приміщення школи не було, навчання проводилось в двох звичайних сільських хатинах. Медичну допомогу до 30 -х років XX століття селяни отримували в Волохів’ярскій волосній лікарні. В селі з 1797 по 1929 роки діяв Свято-Успенський храм Московського патріархату, службу в якому було відновлено в кінці 90-х років ХХ століття, тільки в іншому пристосованому приміщені в центрі села.
З приходом Радянської влади на селі відбулися докорінні зміни, проводилася колективізація, створювались і зміцнювались перші колективні господарства, оснащувались машинно-тракторним парком. В перші роки існування колгоспів ферми були не чисельними, технологічні процеси виконувались в ручну воно йшло на відтворення поголів’я худоби – волів, на поповнення молочного стада та на виконання м’ясо поставок за державним замовленням. Не минули стороною темні сторінки історії нашої держави. Голодомор 1932-1933 років забрав життя 405 односельців. Війна 1941- 1945 років торкнулась майже кожну родину, 374 жителя нашого села приймали участь в бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни, 211 чоловік загинули.
В центрі села біля Братської могили встановлено пам’ятник воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, на меморіальних дошках золотими літерами викарбувані їхні імена. Після війни почалася активна відбудова народного господарства. Будувались нові тваринницькі приміщення, тракторні майстерні, механізовані токи, господарські будівлі, ФАП, клуб, дитячий садок, їдальня. Для послуг населення – відділення зв’язку, ощадбанку, три продовольчих магазини, будинок побуту, АТС на 100 номерів. Автобусне сполучення з районним центром здійснювалось п’ять раз на добу кожного дня. В 1973 році побудовано двоповерхову школу на 560 місць, з 1983 року стала середньою. З початку 70-х років почалось будівництво житлових будинків для колгоспників. В колгоспі ім. Кірова на той час працювало 380 чоловік, за яким було закріплено 5 тис.503 га землі. В кінці 90-х років близько 85 % домоволодінь було газифіковано, проведено вуличне освітлення, 40 % вулиць мають тверде покриття. На сьогоднішній день в селі проживає 752 жителя із яких 132- дітей, 265- пенсіонери, 65 чоловік зайнятого населення, решта працездатне населення займаються веденням особистого селянського господарства. Близько 50% розпайованих земель знаходиться в оренді ПрАТ „ Балаклійське ХПП”,ТОВ ” СВіт – Агро- 2017″- 485 га а решта земель, що складає близько 950 га, це 195 паїв обробляються самостійно їх власниками, які мають необхідний набір техніки для ведення сільськогосподарського виробництва, утримується 435 голів ВРХ в тому числі корів 220 голів, свиней 207 голів все це при відсутності робочих місць дає можливість людям жити в цей не простий час.
В селі працює фельдшерсько-акушерський пункт, Бригадирівський ліцей з дошкільним підрозділом ( дитячий садок) загальною кількістю учнів та вихованців на 1.січня 2021 року склала 105 осіб із них 22 в дитячому садочку та 83 учня ліцею В січні 2021 року навчальний заклад отримав шкільний автобус на 13 місць для підвозу дітей . Працює сільський будинок культури на 100 місць в якому 2020 році проведено поточний ремонт приміщення, проведені внутрішні ремонтні роботи , забезпечене водопостачанням та водовідведенням , облаштовано та діє система опалення на твердому палеві ( дрова) піролізний теплогенератор , відвідувачі бібліотеки мають змогу користуватися компьютером зі швидкістним інтернетом , відділення зв’язку, три магазини, кіоск, кафе „Софія”, Свято-Успенський храм
Протягом останніх 10 років проведено поточний ремонт комунальних доріг села ( підсипка шлаком), загальна кількість твердого покриття складає 80 % протяжності комунальних доріг села. Село забезпечене швидкістним інтернетом , близько 25% домоволодінь мають послугу інтернета. В 2019 році Бригадирівською сільською радою створено стуктурний підрозділ комунальне підприємство ” Бригадирівське”. Яке має трактор МТЗ ” Беларусь-892.2″, з роторну косарку, фронтальний навантажувач , відвал для прогортання снігу , причеп, має гаражне приміщення облаштоване парканом. З січня 2021 року в результаті адміністративно -територіальної реформи Бригадирівська сільська рада була реорганізована в Бригадирівський старостинський округ, який увійшов до територіальної громади Балаклійської міської ради. Село живе в турботах з вірою в Бога та сподіваннями на краще майбутнє.