Старостинський округ: Гусарівський
Населенні пункти Гусарівського старостинського округу: Гусарівка, Волобуївка.
ПІБ старости: Дорошенко Юрій Іванович
Графік роботи:
пн. -чт. з 8-00 до 17.00
п’ятниця з 8.00 до 16.00
Перерва з 12.00 до 12.45
Прийом громадян: щоденно в робочий час
Видача довідок: щоденно в робочий час
Адреса: 64264, с. Гусарівка, вул. Миру, 30
Список комунальних підприємств:
Гусарівський ліцей Балаклійської міської ради (зруйновано, працює онлайн)
директор Шкарлат М.В.
0507716421
Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Гусарівка (відновлено, працює)
сімейний лікар Зайцев Я.В.
0663074083
Історична довідка
Село Гусарівка – центр Гусарівського старостинського округу, розташованого за 12 км. від центру територіальної громади та залізничної станції Балаклія. Через село проходять автошляхи Балаклія-Петрівське, Балаклія-Донець та Балаклія-Чепіль.До складу Гусарівського старостинського округу також входить населений пункт – с. Волобуївка. Село Волобуївка розташоване за 4 км. від с. Гусарівка.
Гусарівка є одним з найкрупніших населених пунктів Балаклійської громади. Історичні відомості села знаходимо приблизно з 1685 року. При в’їзді в село, де зараз знаходиться пам’ятник-обеліск на честь солдатів, офіцерів та генералів, які полягли в боях влітку 1942 року під час Другої світової війни, був розташований сторожовий дозор Гусарського полку, про що свідчили передуючи казармам військові склади, які збереглися до 1890 року. Ймовірно від назви Гусарського полку і пішла назва – Гусарівка. Земля, якою користувались солдати в районі “копанок” та “садків” звалась солдатською. Це були найкращі землі. По лівобережжю річки Чепілька селились українці, по правобережжю – росіяни, що зберегло говір та належність яскраво вираженої національності. Населення, з самого початку існування, займалось сільським господарством, кріпосним село не було. Експлуатувала населення військова старшина, а потім куркулі. До встановлення Радянської влади в селі було 11 куркульських господарств, яким належало більш як 600 га кращої землі. Селяни сплачували земельну подать зерном с десятини і грошима в казну.
У 1919 році в селі була встановлена Радянська влада. У 1928 році було організовано перше колективне господарство “Комуна” (Рад. село). Перша артіль була організована в кінці 1929 року, під назвою “12- річчя РСНА”. Роком організації колгоспу вважається 1930 рік, коли було організовано один в селі колгосп під назвою “Комінтерн”, і у 1931 році була завершена колективізація. У 1934 році колгосп “Комінтерн” розподілився на 4 колгоспи: “Рад.село”, “Постишева”, “Ворошилова”, “Червона Українка”.
У 1928 році почалась ліквідація безграмотності, яка закінчилась у 1934 році. Активними учасниками ліквідації безграмотності були Затолока Гаврило Прохорович, Гнилицький Федот Матвійович, Ісіченко Федір Захарович. З 1934 року у Гусарівці працювала школа з 1 по 7 клас, паралельними класами.
Колективізація підняла економічний рівень села, вже у 1939-1940 рр. село було радіофіковано і електрофікавано. У 1934 році була організована Гусарівська МТС. На колгоспні поля прийшли трактори і комбайни. Першим комбайнером в МТС була жінка – Кованченко Надія Іларіонівна. Колгоспи у 1939 році придбали по вантажному автомобілю. Уже у 1937 році працівники колгоспу “Червона Українка”, отримали на трудодень по 3 кг хліба та по 1 рублю 20 копійок грошима. У 1939 році у центрі села почалось будівництво клуба, який вже функціонував у 1941році, були побудовані добротні будівлі МТС, сільмаг та інші будівлі.
У 1940 році почав працювати пологовий будинок. Та 22 червня 1941 року самовіддана праця на благо держави Гусарівчан була перервана війною. Більш як 300 чоловіків з перших днів війни пішли на фронт, та приблизно 700 жінок та підлітків вийшли з лопатами копати протитанкові окопи від Донця в районі третього Байрака до с. Вітрівка, до 200 чоловік було направлено в Сахновщину та Зміїв для підготовки оборонних рубежів. Людська худоба була евакуйована в глиб країни.
15 жовтня 1941 року село було окуповано фашистськими загарбниками. Під час окупації німці насильно відправляли мешканців села на роботу до Німеччини. Тільки літом було відправлено 58 чоловік. В травні 1942 року підлітки та старики були забрані в концтабори в район Барвінкове та м. Красноармійськ. Не дивлячись на строгий режим запроваджений німцями, мешканці села надавали супротив, ховали продукти харчування, спалювали скирти з хлібом, молодь ховалась від відправки до Німеччини. Молоді хлопці, Бичок Яків Гурійович і Тарусін Ілля Степанович перерізали кабель німецької лінії зв’язку, яка з’єднувала передові німецькі частини зі штабом фронту. 15 жовтня 1941 року, коли фашисти окупували село, прицільним вогнем із м. Балаклія червоноармійці-артилерійці знищили дві дальнобійні німецькі пушки і приблизно 20 німців. 10 січня 1942 року село було перший раз звільнено від німців. Рота радянських солдат, маючи 2 кулемета та 40 гвинтівок і 20 автоматів, захопили 80 вантажних автомашин, понтони для переправи. Та купка бійців не змогли вдержати натиск полку гітлерівців, котрі прийшли з Балаклії і наші воїни змушені були відступати на східну частину села, де і зав’язався нерівний бій. Радянські воїни вдержали позицію до підходу нашого підкріплення, сім днів тривав бій за село. В результаті мужності і стійкості наших солдат, німці змушені були відступити, залишивши вбитими 451 чоловік, в районі “довгої могили” і “Шебелинської”. Більш 100 наших військових полягло в цьому бою смертю хоробрих. Та 20 травня 1942 року в районі “Гордієвого яру” та “Копанки” о 16 годині зав’язався жорстокий бій, більш як 40 німецьких літаків бомбили це місце, де зосередились червоноармійці, 40 танків з чорними хрестами знищували окопи захисників Вітчизни. Більше 1000 воїнів склали свої голови на полях нашої землі. Нашим військам прийшлось залишити село, де воцарився німецький “порядок”, все, що було у мешканців, відбиралось і відправлялось до Німеччини. Але 7 лютого 1943 року прийшло визволення Гусарівки, та вже 14 лютого того ж року німці знову займають село. Та незабаром, 8 березня, батальйон радянських військ прорвав оборону противника в районі Первомайська, направився на звільнення Гусарівки. Рано вранці на північно-західній околиці села зав’язався бій. В цьому нерівному бою за свободу і незалежність Вітчизни загинуло 460 відважних воїнів та одна медична сестра. Бої продовжувалися, і лише 15 серпня 1943 року радянські війська назавжди звільнили с. Гусарівку від німецької навали.
Дорога наша земля, тому, що у роки Другої світової війни “щедро” полита кров’ю солдат багатьох націй і національностей. За період окупації Гусарівка була повністю зруйнована, спалена – із 600 будинків залишилось всього 38 напіврозвалених житлових будинки. Німецько-фашистські загарбники причинили ущерб селу на 76 мільйонів рублів.
У грудня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи Гусарівська сільська рада була реорганізована в Гусарівський старостинський округ, який увійшов до територіальної громади Балаклійської міської ради.
У 2022 році, з перших чисел березня, через декілька днів після початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію нашої держави, окупанти зайшли в село Гусарівка. Перебувало село в російській окупації протягом першого місяця вторгнення.
Маючи значно менше людей, українські військові три тижні відбивали населений пункт.
Перша спроба була 8 березня, ЗСУ, а саме бійці 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» пішли у наступ. Але, нажаль, противник переважав у силі і нашим хлопцям довелося відступити, завдавши тим не менш окупантам значної шкоди. Потім обходили противника справа-зліва, заходили на вигідні позиції, палили їм техніку. Тільки за день, 8 березня, бійці ЗСУ знищили тут близько 30 бойових машин з маркуванням “Z” на бортах.
І ось 25-26 березня бійці 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» повністю зайшли в Гусарівку, яка була окупована силами двох батальйонів тактичної групи російських окупантів та підрозділами російського спецназу. При цьому українські захисники знищили близько 60 одиниць ворожої техніки та більше ста одиниць особового складу ворога, росіяни з великими втратами відступили.
Звільнення Гусарівки стало можливим завдяки відважним та чітким діям наших військових. Вони проявили героїзм та національну самосвідомість, борючись за територіальну цілісність України.
За період бойових дій 2022 р. на території округу повністю зруйновано і згоріло 26 будинків, середній ступінь пошкоджень мають 210 і легкий 88 будинків. Під час окупації та бойових дій мирне населення виїжджало на безпечні території, додому повернулося близько половини населення, переважно люди похилого віку.
