Староста – Мартинова Тетяна Дмитрівна
Графік роботи:
пн. -чт. з 8-00 до 17.00
п’ятниця з 8.00 до 16.00
Перерва з 12.00 до 12.45
Прийом громадян: щоденно в робочий час
Видача довідок: щоденно в робочий час
Адреса: 64219, с. Вербівка, вул. Центральна, 67
Список комунальних підприємств:
Вербівський ліцей Балаклійської міської ради Харківської області
в.о директора Пурик Тетяна Іванівна
Вербівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Балаклійської міської ради Харківської області
в.о.завідувача Глоба Людмила Василівна
Комунальне некомерційне підприємство “Балаклійський центр первинної медико – санітарної допомоги” Балаклійської міської ради Харківської області
сімейний лікар Скалицька Альона Олександрівна
АТ “Укрпошта” ЦПЗ № 2 ВПЗ Вербівка
начальник відділення Линник Алла Єгорівна
Аптека “Сімейна аптека № 2” – ФОП
Полторацький Володимир Юхимович
Історична довідка:
Вербівський старостинський округ Балаклійської міської ради Харківської області – село Вербівка одне з найбільших, найкрасивіших сіл нашої Балаклійщини. Про нього хочеться сказати словами великого Кобзаря:
Село на нашій Україні,
Неначе писанка село…
Ваблять очі добротні будинки, доглянуті присадибні ділянки, справжньою окрасою села стала школа. Її історія розпочала свій відлік з 1877р., коли в селі були побудовані спочатку церковно-приходська, а потім земська школа, з 1962 р. на краю села виросла двоповерхова школа.
Село Вербівка розташоване на низькій рівній місцевості, височин і ярів немає. З західної сторони через село протікає річка Крайня Балаклійка, а зі східної сторони — ріка Середня Балаклійка. Зі спогадів старшого покоління, мешканців села Вербівка та матеріалів Харківського державного архіву списки населених пунктів за відомостями 1864 року село Вербівка почало існувати з 1830 – 1832 років. Назва села походить від слова «вербувати».
Наприкінці 1848 року в селі Вербівка було 40 дворів. В 1857 р. була збудована дерев’яна церква. Нею управляли піп з церковним старостою. Пізніш в 1877-1878 роках були збудовані приходська і земська школи, в яких навчалось 50 – 60 учнів, в тому числі 4 – 5 дівчаток.
В 1864 році чисельність дворів збільшилась до трьохсот, кількість чоловічого населення становила 697, а жіночого — 695.
Населення с.Вербівка збільшилось в 1893 р. і становило 2355 чоловік.
На початку ХХ ст. населення села було відсталим, безграмотним і бідним. Існувало мале індивідуальне сільське господарство, не було ніякого промислового виробництва, крім 2-х кінних молотарок і 15 вітряних млинів, розташованих навкруг села. Було два приватних магазина, які належали заможним селянам.
22 червня 1929 р. відбулись перші організаційні збори членів комуни, в подальшому названою комуною «Піонер».
В 1929 р. в комуні спочатку було 32 двори, 808 га землі, в т.ч. – орної -549 га, 4 пари волів, 50 коней, 40 плугів, 50 боронок, 10 бричок, 3 віялки, 1 кінна молотарка. В 1930 р. були побудовані млин, масло бойка, гуртожиток на 20 сімей, їдальня, кузня, два сарая для суспільного тваринництва. Держава відпустила в кредит 30 голів телиць-молодняка. В комуні були організовані і працювали дитячі ясла та взуттєво-швейна майстерня.
Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 р.р. увірвала мирну працю села Вербівка. Більше 500 чоловік були призвані до Радянської Армії і зі зброєю в руках захищали Батьківщину. 336 жителя села загинули смертю хоробрих за свободу і незалежність нашої країни. 75 чоловік стали інвалідами війни. За бойові заслуги у Великій Вітчизняній війні 285 чоловік нагороджені радянським урядом орденами і медалями.
Після перемоги у Великій Вітчизняній війні жителі села відбудували зруйновані німецькими окупантами колгоспи «Червоний прапор» і «Піонер». Побудували сільськогосподарські будівлі, тваринницькі ферми, майстерні, гараж. Збудували приміщення Вербівської школи і 3 будинки для учителів, приміщення для поштового відділення ощадної державної каси, будинок сільської Ради.
На протязі 13 років 1951 – 1964 р.р. відбулося багато змін в житті села: було досягнуто високих врожаїв зернових культур, високої продуктивності тваринництва, виконані і перевиконані плани продажу.
Побудовано два житлових будинки на 8 і 16 квартир для спеціалістів сільського господарства і 59 будинків для робітників- переселенців радгоспу, баня, їдальня, дитячий ясла- садок на 140 місць. Працював фельдшерсько – акушерський медичний пункт, зубний кабінет, аптека, працювало 6 чоловік спеціалістів медичної служби, побутовий комбінат, 7 магазинів, сільський клуб, бібліотека.
Економічний стан жителів села був наступним: в 1979 р. з 1073 жилих будинків 75% перебудовано і побудовано в післявоєнні роки шлакоблоковані, цегляні на 3 – 4 кімнати. . Все село електрифіковане, радіофіковане. Через село проходить асфальтована дорога. 776 жителів — пенсіонери
В 1983 р. в центрі с. Вербівка був збудований танцювальний майданчик, в приміщенні якого проходять танцювальні вечори, загальні заходи села.
В 1989-1991 р.р. проведена газифікація села. По всіх вулицях і провулках прокладені газові магістральні газопроводи.
У 2000 році відкрила двері нова простора Вербівська загальноосвітня школа.
Проведено вуличне освітлення, встановлено дитячий та спортивний майданчики, створено сучасну паркову зону.
09.12.2020 року Вербівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Балаклійської міської ради в Вербівський старостинський округ.
