У 2021 році була прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, а з 19 по 25 травня 2025 року організовано проведення Національного тижня безбар’єрності
Безбар’єрність – це філософія суспільства без обмежень. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. Безбар’єрність – нова суспільна норма, що потребує змін у нашій свідомості, зокрема відмови від стереотипних суджень і узагальнень.
Чимало років безбар’єрність асоціювалася у багатьох людей лише з подоланням фізичних перешкод – облаштуванням пандусів і підіймачів. Насправді ж це поняття ширше і стосується, без перебільшення, кожного.
Так, більшість щоденних дій для людини з інвалідністю – це важке випробування, яке найчастіше доводиться проходити самостійно. Кожен крок супроводжується бар’єрами: у під’їзді – сходинки, в автобусі – незручні посадкові майданчики.
Ситуації, коли людина з інвалідністю не може влаштуватися на роботу через упередження роботодавця – це проблема бар’єрів, вирішення яких є обов’язком держави перед її громадянами. Але й інших бар’єрів довкола нас, на жаль, також багато.
В Україні активно проводиться політика безбар’єрного суспільства, спрямована на створення умов для рівного доступу до всіх можливостей громадян з тимчасово чи постійно обмеженою мобільністю, людей з інвалідністю, батьків із візками, людей на візках тощо.
Фактично відбувається формування суспільства без обмежень, в якому забезпечуються рівні права та можливості для усіх людей без виключення. Мова йдеться не лише про фізичну доступність об’єктів і споруд, а і про нові норми безбар’єрної мови, формування у суспільстві нової культури та етики безбар’єрного спілкування.
