Звернення до роботодавців.
Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Торгівля людьми є порушенням прав і суперечить міжнародним нормам та Конституції України. Проте це явище було і залишається актуальною проблемою для України. Сучасні форми експлуатації та нові виклики, що їх переживає світ і Україна зокрема, створюють загрозу потрапляння у ситуацію торгівлі людьми практично всіх соціальних груп населення. Низка факторів, а саме: воєнні дії, підвищення рівня мобільності населення, поява внутрішньо переміщених осіб та пов’язані з цим трудова міграція населення, економічна нестабільність, зростання рівня безробіття, сприяють, на жаль, поширенню випадків учинення цих злочинів.
Серед багатьох форм торгівлі людьми найбільше випадків займає трудова експлуатація. Примусова праця – це ситуація, в якій жертви змушені працювати проти їхньої власної волі, під погрозою насильства або інших форм покарання, їхня свобода обмежена і на ступінь володіння власністю здійснюється тиск. Стосовно трудової експлуатації слід зауважити, що постраждалі зазвичай працюють на надважких роботах із цілковитим порушенням техніки безпеки праці. Йдеться про роботу у сільському господарстві, на будівництві, у промисловості по 16–18 годин на добу, без вихідних, без засобів захисту, у поганих соціально-побутових умовах. Часто такі особи повністю ізольовані. Нерідко потерпілі проживають у підвалах нелегального підприємства, що постійно охороняються, в антисанітарних умовах, без належного харчування та без будь-яких контактів поза межами робочого місця. У разі трудової експлуатації постраждалим, як правило, на початку роботи обіцяють виплатити заробітну плату після виконання певного її обсягу чи по завершенні певного періоду. Крім того, у постраждалих відбирають паспорт, інші документи начебто для «проведення їхньої легалізації». Але після завершення виконання обумовленого обсягу чи періоду роботи заробітну плату не виплачують. Як правило, робітникам повідомляють, що заробіток вони отримають згодом. Проте, коли через кілька місяців постраждалі починають наполягати на виплаті грошей, їм пояснюють, що жодних коштів вони не отримуватимуть, оскільки їх купили, а гроші за них віддали тій особі, яка їх привезла, а відтак – вони працюватимуть стільки, скільки хазяїн вважатиме за потрібне. Будь-який опір робітника жорстоко карається побоями, обмеженнями у пересуванні, голодом, залякуваннями.
За оціночними даними представництва Міжнародної організації з міграції в Україні за час незалежності понад 300 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, більше 92% з них потрапили саме в трудову експлуатацію; 80% постраждалих від торгівлі людьми мають вищу або технічну освіту, 50% постраждалих осіб – молодь до 35 років. За даними Міжнародної організації з міграції в Україні 56 % українців упевнені, що вони ніколи не стануть жертвами торгівлі людьми, але при цьому кожен другий українець готовий прийняти принаймні одну ризикову пропозицію (наприклад, нелегально перетнути кордон, працювати в замкнених приміщеннях чи віддати паспорт роботодавцеві), яка може призвести до потрапляння в ситуацію експлуатації, торгівлі людьми або насильства.
Згідно зі статтею 149 Кримінального кодексу України примусова праця або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, вважається експлуатацією людини і є злочином. Відповідальність за такі злочинні дії передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Роботодавці мають усвідомлювати те, що примусова праця заборонена законодавством України та тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність.
Примусову працю насамперед характеризують дві основні ознаки:
1. Така праця не є добровільною з боку працівника;
2. Існує загроза покаранням з боку роботодавця за відмову виконувати таку роботу.
Наступні принципи мають взяти на озброєння роботодавці з метою запобігання використанню примусової праці в своїй повсякденній діяльності.
Керівними принципами для роботодавців щодо недопущення використання примусової праці є такі:
1. Свобода зайнятості.
2. Свобода припинення трудових відносин.
3. Недопущення погрози насильством, переслідуванням і залякуванням.
4. Заборона використання примусу до праці, пов’язаного з виплатою заробітної плати.
5. Заборона застосування дисциплінарних заходів до працівника як підґрунтя для продовження трудових відносин.
6. Недопущення застосування надурочної роботи як засобу примусу до праці.
7. Гарантування свободи пересування.
Куди звертатись, якщо ви постраждали або хочете повідомити про можливу торгівлю людьми ?
Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, тел.: 1547
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, тел.: 527
тел.: 0 800 505 501(з мобільного або стаціонарного)
Поліція, тел.: 102
Служба екстреної допомоги в ЄС, тел.: 112