“Проживши три чверті свого життя
поза межами України,
я завжди і всюди представлявся:
“Богдан Гаврилишин, українець”.
Богдан Дмитрович Гаврилишин – видатний український, канадський та швейцарський економіст, громадський діяч, член Римського клубу, член Ради Світової Академії мистецтва та науки, іноземний член Національної академії наук України, член Ради Фонду Жана Моне для Європи (Лозанна), член Міжнародної академії менеджменту, член Наглядової Ради Української правничої фундації (Київ), академік Міжнародної Академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки, член «Baden Powell Fellowship». Заслужений діяч науки і техніки України.
Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 р. у селі Коропець (тепер смт. Коропець Тернопільської області). Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім – у Бучацькій польськомовній гімназії, у Чортківській та Дрогобицькій гімназіях.
Під час Другої Світової війни у 1944 р. був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після 1945 р. перебував у таборі для переміщених осіб, де здобув середню освіту. У 1947 р. родина Гаврилишиних виїхала до Канади. Працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, брав участь у діяльності профспілок.
У 1952 р. здобув ступінь бакалавра, у 1954 р. – магістра за фахом «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954–1960 рр. обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді.
З 1960 р. мешкав у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.
Майже тридцять років Б.Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960–1968), директора Інституту (1968–1986), почесного науковця (1986–1989). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
З 1988 р. працював на громадських засадах в Україні.
У 1990 р. заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. Також відіграв важливу роль у заснуванні Міжнародного фонду «Відродження» у квітні 1990 р. в Києві, а протягом 1991–1998 рр. обіймав посаду голови Наглядової ради фонду.
У 1991 р. створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років.
У 1996–1997 рр. – директор Міжнародної академії довкілля в Женеві. Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 85 країнах.
З 1988 р. працював на громадських засадах в Україні. Після відновлення незалежності України був радником кількох президентів України, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради.
У 2010 р. заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, що мав метою готувати молодих українців нової генерації, здатних осягнути особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
У 2014 р., після Революції Гідності, створив Декларацію відповідальності людини, де у 15 пунктах відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства з точки зору гуманістичних цінностей.
Б.Д. Гаврилишин член Пласту – Національної скаутської організації України від 1937 р., належав до куреня Лісові Чорти з 1946 р. У 2006–2008 рр. – голова Крайової пластової ради – законодавчого органу Пласту. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Б. Гаврилишину присвоєно ступінь доктора економіки Женевського університету (1976); почесного доктора права Йоркського університету, Альбертського університету, Тернопільської академії народного господарства, Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, Чернівецького Університету ім. Ю. Федьковича; почесного професора НаУКМА, Київського університету ім. Б. Грінченка, Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, Університету державної фіскальної служби України.
У науковому доробку Б. Гаврилишина понад 100 статей різними мовами з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічній та політичній сферах.
Богдана Дмитровича Гаврилишина нагороджено золотою медаллю президента Італійської республіки (1975); орденами: за заслуги ІІІ ст. (1996), князя Ярослава Мудрого V ст. (2005), Свободи (2016), Святого Миколая Чудотворця від Патріархату УПЦ (КП) (2016).
Помер Гаврилишин Богдан Дмитрович 24 жовтня 2016 р. у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.