Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кваліфікує домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У законодавстві України виділяють чотири види насильства:
- психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
- фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: дружина, рідні діти, падчерка або пасинок, бабуся чи дідусь.
Поширення проявів домашнього насильства і жорстокості у сім’ї руйнує не тільки гармонію та злагоду у родині, а й спричиняє сімейне неблагополуччя, що може бути передумовою злочинності в суспільстві загалом.
Ця проблема небезпечна тим, що від неї страждають діти як від насильства, вчиненого стосовно них, так і спостерігаючи за насильством у своїй родині, а у майбутньому – переносять цей негативний досвід у власне життя.
Звичайно, у реальному житті діти, які страждають від знущань з боку батьків, дуже рідко звертаються за захистом. Вони намагаються приховати своє становище у родині через страх перед батьками, щоб після їхнього звернення по допомогу не стало гірше.
Відповдно до статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, передбачена різна відповідальність.
Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі:
– накладення штрафу від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, це від 340,00 до 1360,00 грн.;
– громадські роботи на строк від 30 до 60 годин;
– адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Також, за умисне систематичне вчинення домашнього насильства передбачена і кримінальна відповідальність у вигляді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
За захистом прав дитини, стосовно якої вчинено насильство, необхідно звертатися до таких державних органів та служб:
- Підрозділів органів Національної поліції України – телефон 102;
- Служби у справах дітей – телефон 099-829-55-48;
- Центру соціальних служб – телефон 095-13-14-168;
- Навчальних закладів, установ;
- Органів охорони здоров’я, установ та закладів охорони здоров’я
Гарячі лінії з питань запобігання та протидії насильству:
- Гаряча лінія поліції України – 080–050–02–02.
- 15–47 – урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (Гаряча лінія працює на базі Урядового контактного центру, аби надавати психологічну допомогу потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам і дітям. Сервіс доступний цілодобово. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними).
- 116–123 (для мобільних телефонів) або 080–050–03–35 (для стаціонарних та мобільних телефонів) – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (Громадська міжнародна правозахисна організація Ла Страда-Україна надає безкоштовну, цілодобову та анонімну допомогу тим, хто піддається фізичному, психологічному, сексуальному чи економічному насильству. Постраждалі можуть отримати психологічну підтримку та консультації щодо того, як знайти безпечний вихід із складної ситуації).
- 0–800–500–225 (з мобільного або стаціонарного телефону)або 116–111 (з мобільного) – Національна гаряча лінія для дітей та молоді (Звернувшись на цю лінію, діти та молодь можуть анонімно отримати пітримку і поради щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження. Крім того, дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини. Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 20:00).
Разом з цим, звертаємо увагу громадськості не бути байдужими до страждань дитини. Якщо Ви стали свідком або володієте інформацією щодо вчинення насильства над дитиною, повідомте про це у будь-яку вищезазначену інстанцію.
