В серцях і в пам’яті навік…
Війна… Страшна, кривава, вона залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше.
Сьогодні річниця з дня загибелі нашого Захисника – Кійко Олексія Олексійовича, який поклав життя, захищаючи нашу Батьківщину.
Кійко Олексій Олексійович народився 30 березня 1999 року в с. Вербівка. Шкільні і юнацькі роки хлопця пройшли в м.Балаклія, куди він переїхав разом з мамою Світланою Валентинівною.
Олексій Олексійович навчався в Балаклійській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4, а після її закриття, закінчував Балаклійську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3.
В 2016 році вступив до Українського державного університету залізничного транспорту на механіко-енергетичний факультет. З 01.06.2019 по 23.10.2020 проходив строкову військову службу в головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України ім. генерал-майора Ігоря Момота, в/ч 9930.
В 2021 році Олексій Кійко був призваний на військову службу за контрактом у в/ч А1352, що знаходиться в м. Балаклія. 22.03.2024 був переведений до 95-тої окремої десантно-штурмової Поліської бригада, в/ч А0281, де виконував обов’язки номера обслуги 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.
Олексій Олексійович отримав поранення в районі н. п. Північне Торецької міської громади, Бахмутського району Донецької області. Це сталося внаслідок артилерійського обстрілу. Пройшовши лікування, після поранення він повернувся до своєї військової частини.
З серпня 2024 року 95 ОДШБр бере участь в операції Сил оборони України на території Курської області.
Під час виконання бойового завдання Кійко Олексій Олексійович отримав поранення, в результаті якого сталася гостра кровотеча з травмованих кровоносних судин кульшового суглобу та стегна. Ця травма виявилась не сумісна з життям. Помер Захисник 12 лютого 2025 року в с. Лікарське Сумського району Сумської області.
За час військової служби Олексій Олексійович зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих.
Вшануймо пам’ять Воїна-Захисника вдячним словом і молитвою. Пам’ятаймо про його жертовність… Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Ми не можемо повернути до життя полеглих захисників, але можемо зберегти пам’ять про них!
Щирі співчуття родині Захисника…
Світла пам’ять нашому Герою!
