В серцях і в пам’яті навік…
Війна… Страшна, кривава, вона залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше.
Сьогодні річниця з дня загибелі нашого Воїна-Захисника – Гопція Сергія Івановича, який поклав життя, захищаючи нашу Батьківщину.
Сергій Іванович народився 10 квітня 1973 року в м. Балаклія. Після навчання в СПТУ-31 (10.09.1988-26.06.1991рр.), що було розташоване в селищі Слобожанське, отримав 3 розряд електрозварювальника. Одружився і проживав в м. Балаклія.
Працював електрогазозварювальником 3-го, а потім 4-го, розряду в цеху кар’єра крейди гірничого підприємства БЦШК (ВАТ «Балцем»). Пізніше – помічником машиніста екскаватора, а з 1993 року – машиністом екскаватора в кар’єрі крейди гірничого підприємства.
Гопцій Сергій Іванович працював машиністом навантажувача, сторожем на пасіці, охоронцем на крейдяному кар’єрі, охоронцем на птахофабриці, охоронцем 1 розряду цивільної охорони Балаклійського ВДСО, водієм загону цивільної охорони Харківського ВДСО. З 2012 року по 2020 рік він працював водієм автотранспортних засобів в Філії бурового управління «Укрбургаз» Шебелинське відділення технологічного транспорту і спец техніки (Шебелинський цех ТТ і СТ ФБУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування»). Далі працював слюсарем – ремонтником тощо.
Разом з дружиною Оленою Георгіївною, бібліотекаркою Балаклійського педагогічного фахового коледжу, Сергій Іванович виховував сина Михайла. Мав суто людські плани на життя: одружити сина, дочекатися онуків, турбуватися про них. Але… не судилося. Клята війна, розпочата агресором проти українського народу, перекреслила усі плани…
Сергій Іванович був призваний до лав ЗСУ та прийнятий на військову службу до в/ч А4941. Сергій Іванович гідно та відповідально виконував свій військовий обов’язок водія першого відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти вогневої підтримки цієї частини. Приймав активну участь у боях на Покровському напрямку.
Загинув Захисник 12 грудня 2024 року в одному з запеклих боїв, спрямованих на відсіч збройної агресії проти України, поблизу н.п. Зеленівка Покровського району Донецької області.
Гопцій Сергій Іванович був дуже світлою, порядною і доброю людиною з відкритим серцем і вірою в життя. Чуйний син, прекрасний брат, турботливий батько, люблячий чоловік. Вшануймо пам’ять Воїна-Захисника вдячним словом і молитвою. Пам’ятаймо про його жертовність… Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Ми не можемо повернути до життя полеглих Захисників, але можемо зберегти пам’ять про них!
Щирі співчуття родині Захисника…
Світла пам’ять нашому Герою!
