На жаль, на теперішній час, багато дітей, не розуміючи того самі, стають жертвами кібербулінгу!
Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Спілкування людей у мережі Інтернет зазвичай знеособлене, що може викликати оманливе почуття безкарності та суттєво полегшує застосування психологічного насильства, тому потрібно звернути увагу на те, що зі зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються саме цьому виду цькування.
Деякі сучасні дослідники виокремлюють декілька типів поведінки, які характерні для кібербулінгу:
- Харасмент (harassment) — залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки).
- Обмовлення (denigration) — розповсюдження принизливої неправдивої інформації. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи людей.
- Відчуження (ostracism) — онлайн-відчуження, виключення з груп (чати однокласників, групи в соціальних мережах). Виключення у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.
- Кіберпереслідування — це дії з прихованого вистежування. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.
- Кібергрумінг — це налагодження злодіями довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшим шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні. На цей вид потрібно особливо звернути увагу.
Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу, то:
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
- Поясніть дитині, до кого вона ще може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, соціальний педагог, класний керівник, адміністрація школи/гімназії, поліція).
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася для її урегулювання.
- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
- Будьте підтримкою для власної дитини!
Особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:
Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних);
Національна поліція України – 102;
Контакт-центр безоплатної правничої допомоги – 0 800 213 103.
Жодна дитина не може бути об’єктом незаконного посягання на її честь і гідність.
Будь-яке насильство над дитиною переслідується законом!