Актуальною проблемою сфери трудових відносин є легалізація виплати заробітної плати та зайнятості, яка безпосередньо впливає на здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, пенсійне забезпечення працівників та наповнення бюджетів усіх рівнів.
На жаль, відносини між роботодавцями та найманими працівниками не завжди відповідають нормам законодавства. Часто працівники отримують офіційну зарплату меншу за мінімальну (або на рівні мінімальної), а решту зарплати − у «конверті». Таким чином роботодавці ухиляються від сплати податку. Не рідкість і випадки, коли працівники взагалі офіційно не оформлені на роботу. Це робиться для того, аби мiнімізувати витрати та отримати максимальний прибуток. Через те, що величезні суми коштів виводяться «в тінь» держава втрачає десятки мільярдів гривень доходів до держбюджету, Пенсійного та інших страхових фондів, а працівники залишаються позбавленими соціальних виплат та гарантій.
Кожен, хто працює, має право на чесні стосунки з роботодавцем та гідну пенсію. Легалізація заробітної плати – це захист прав застрахованих осіб та джерело наповнення бюджету Пенсійного фонду, кошти якого витрачаються на фінансування пенсій та грошової допомоги.
Таким чином, нелегальна зарплата не лише зменшує надходження до бюджетів та державних соціальних фондів, а й тягне за собою багато неприємностей і для самих працівників. Людям треба чітко усвідомити, що згода отримувати зарплату «в конвертах» може зіграти з ними злий жарт, позбавивши їх у майбутньому всіх соціальних гарантій. Ніхто не зможе краще змусити роботодавців чесно платити зароблені гроші, як самі працівники, які повинні просто не погоджуватися на роботу за невигідними для себе умовами.
Нагадуємо, що за порушення трудового законодавства юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність. Отже, роботодавці мають пам’ятати, що використання не задекларованої праці є грубим порушенням трудового законодавства, за яке доведеться нести відповідальність. Зважаючи на ці наслідки та впровадження додаткових економічних механізмів впливу, роботодавцям є сенс неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства про оплату праці та зайнятість населення.
Необхідно зазначити, що воєнний стан вніс деякі особливості в організацію трудових відносин, та запровадив норми, відмінні від передбачених Кодексом Законів про працю України. Так, з метою регулювання трудових відносини на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, було прийнято Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136).
Стаття 2 цього Закону дозволяє на період дії воєнного стану визначати за згодою сторін форму трудового договору. При цьому, Закон № 2136 не скасовує обов’язок, передбачений ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю щодо повідомлення органів Державної податкової служби України про прийняття на роботу нового працівника, тому повідомляти про найм працівника потрібно й надалі. Крім цього, Закон № 2136 не звільняє роботодавця від обов’язку виплачувати заробітну плату, а лише дозволяє відтермінувати виконання цього обов’язку до моменту відновлення діяльності підприємства у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.
Нормами ст. 10 Закону № 2136 встановлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок введення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. При цьому, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
Своєчасна і повна сплата податків до бюджету, а також забезпечення заробітною платою працівників не менше мінімальних соціальних стандартів – це обов’язок кожного роботодавця щодо соціального захисту своїх працівників. Підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності при виплаті заробітної плати повинні дотримуватися чинного законодавства, нести відповідальність за недоплату до бюджету податків і порушення норм законодавства щодо виплати заробітної плати.
Легалізація заробітної плати та трудових відносин – це збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів та цільових фондів, що необхідно для підтримки нашої країни в такий важкий час.